колективізований
КОЛЕКТИВІЗОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до колективізувати; // у знач. прикм. Відтворити красу життя нового, колективізованого села - такий художній задум п'єси Ю. Яновського «Потомки» (Укр. рад. драм.., 1957, 56); // колективізовано, безос. присудк. сл. У червні 1930 р. в основних зернових районах СРСР було колективізовано 40-50% селянських господарств (Іст. УРСР II 1957 355).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | колективізований | колективізована | колективізоване | колективізовані |
Родовий | колективізованого | колективізованої | колективізованого | колективізованих |
Давальний | колективізованому | колективізованій | колективізованому | колективізованим |
Знахідний | колективізований, колективізованого | колективізовану | колективізоване | колективізовані, колективізованих |
Орудний | колективізованим | колективізованою | колективізованим | колективізованими |
Місцевий | на/у колективізованому, колективізованім | на/у колективізованій | на/у колективізованому, колективізованім | на/у колективізованих |