колисання
КОЛИСАННЯ, я, с. Дія за знач. колисати і колисатися. Стугін і гойдання [вагона] здавались тепер якимсь колисанням, конче потрібним для нас, безсилих і безправних, як немовлята (Досв., Вибр., 1959, 179); А то все було то втомлюся від біганини по якому місті, то спати хочеться від колисання на морі (Л. Укр., V, 1956, 414).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колисання | колисання |
Родовий | колисання | колисань |
Давальний | колисанню | колисанням |
Знахідний | колисання | колисання |
Орудний | колисанням | колисаннями |
Місцевий | на/у колисанні | на/у колисаннях |
Кличний | колисання | колисання |