компонування
КОМПОНУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. компонувати 1, 2. Арістотель.. зі звісних йому грецьких літературних творів висновував правила, які буцімто кермували поетами при компонуванню тих творів (Фр., XVI, 1955, 255); В прийомах компонування роману.. я використовував якнайширше всі жанри публіцистики (Смолич, VI, 1959, 53).
2. Те саме, що композиція 1. Удале компонування картини.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | компонування | компонування |
Родовий | компонування | компонувань |
Давальний | компонуванню | компонуванням |
Знахідний | компонування | компонування |
Орудний | компонуванням | компонуваннями |
Місцевий | на/у компонуванні | на/у компонуваннях |
Кличний | компонування | компонування |