конвульсійний
КОНВУЛЬСІЙНИЙ, а, е. 1. Спричинюваний конвульсією, конвульсіями, який є конвульсією; судомний. Конвульсійне дрижання повік; // Який супроводиться конвульсією, корчами. Щось встав зсередини у нього й конвульсійним сміхом вилітає крізь горло... (Коцюб., І, 1955, 409).
2. перен. Напружений, поривчастий, різкий (про рух). * Образно. Останнім конвульсійним рухом він [кленовий лист] поривається вгору, до світла, до сонця (Вишня, II, 1956, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | конвульсійний | конвульсійна | конвульсійне | конвульсійні |
Родовий | конвульсійного | конвульсійної | конвульсійного | конвульсійних |
Давальний | конвульсійному | конвульсійній | конвульсійному | конвульсійним |
Знахідний | конвульсійний, конвульсійного | конвульсійну | конвульсійне | конвульсійні, конвульсійних |
Орудний | конвульсійним | конвульсійною | конвульсійним | конвульсійними |
Місцевий | на/у конвульсійному, конвульсійнім | на/у конвульсійній | на/у конвульсійному, конвульсійнім | на/у конвульсійних |