конечний
КОНЕЧНИЙ, а, е. Конче потрібний; обов'язковий, неодмінний. Праця - се не тілько твердий обов'язок чоловіка, але прямо условина [умова] його життя, конечна для життя так, як повітря до дихання (Фр., III, 1950, 180); Цей хвилевий антракт у роботі був таким природним, таким конечним, що я мимохіть звернув увагу на робітника, який ні разу не покористувався ним (Коцюб., І, 1955, 296).
Конечна потреба - крайня необхідність. З'їзд звертає особливу увагу на конечну потребу створення масової художньої літератури (Еллан, II, 1958, 170).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | конечний | конечна | конечне | конечні |
Родовий | конечного | конечної | конечного | конечних |
Давальний | конечному | конечній | конечному | конечним |
Знахідний | конечний, конечного | конечну | конечне | конечні, конечних |
Орудний | конечним | конечною | конечним | конечними |
Місцевий | на/у конечному, конечнім | на/у конечній | на/у конечному, конечнім | на/у конечних |