конечність
КОНЕЧНІСТЬ, ності, ж. Крайня потреба, необхідність. Важкі обставини життя, конечність заробітку спонукували мене кидатися на різні поля (Фр., І, 1955, 31); Я.. заходжу туди [в критику] більше з конечності, ніж з охоти (Л. Укр., V, 1956, 432); Хіба не він, Головатий, ще в 1775 році.. застерігав царських вельмож і самого Потьомкіна про конечність і доцільність існування Запорозької Січі? (Добр., Очак. розмир, 1965, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конечність | конечності |
Родовий | конечності, конечности | конечностей |
Давальний | конечності | конечностям |
Знахідний | конечність | конечності |
Орудний | конечністю | конечностями |
Місцевий | на/у конечності | на/у конечностях |
Кличний | конечносте | конечності |