констатований
КОНСТАТОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до констатувати. Пізніше наявність їх [соленосних відкладів].. констатована в багатьох районах Дніпровсько-Донецької западини (Геол Укр., 1959, 398).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | констатований | констатована | констатоване | констатовані |
Родовий | констатованого | констатованої | констатованого | констатованих |
Давальний | констатованому | констатованій | констатованому | констатованим |
Знахідний | констатований, констатованого | констатовану | констатоване | констатовані, констатованих |
Орудний | констатованим | констатованою | констатованим | констатованими |
Місцевий | на/у констатованому, констатованім | на/у констатованій | на/у констатованому, констатованім | на/у констатованих |