конструктивізм
КОНСТРУКТИВІЗМ, у, ч. 1. Один із найпоширеніших напрямів (переважно західноєвропейської) архітектури початку XX ст., пов'язаний із застосуванням індустріальної техніки, будівельних матеріалів і конструкцій; заперечував архітектурну спадщину, роль національних традицій. Протягом довгого часу в архітектурі, наприклад, панував конструктивізм і ніхто якось не помічав, що конструктивізм цілком чужий для нас (Тич., III, 1957, 49).
2. В образотворчому мистецтві та літературі початку XX ст.- дрібнобуржуазна формалістична течія, що заперечувала ідейний зміст мистецтва й підмінювала художній образ абстракцією.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конструктивізм | конструктивізми |
Родовий | конструктивізму | конструктивізмів |
Давальний | конструктивізмові, конструктивізму | конструктивізмам |
Знахідний | конструктивізм | конструктивізми |
Орудний | конструктивізмом | конструктивізмами |
Місцевий | на/у конструктивізмі | на/у конструктивізмах |
Кличний | конструктивізме | конструктивізми |