континуум
КОНТИНУУМ, ч. 1. род. -у. Назва неперервних утворень; неперервність, нерозривність явищ, процесів. 2. род. -а. Назва потужності множини дійсних чисел.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | континуум | континууми |
Родовий | континууму | континуумів |
Давальний | континуумові, континууму | континуумам |
Знахідний | континуум | континууми |
Орудний | континуумом | континуумами |
Місцевий | на/у континуумі | на/у континуумах |
Кличний | континууме | континууми |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | континуум | континууми |
Родовий | континуума | континуумів |
Давальний | континуумові, континууму | континуумам |
Знахідний | континуум | континууми |
Орудний | континуумом | континуумами |
Місцевий | на/у континуумі | на/у континуумах |
Кличний | континууме | континууми |