континуїтет
КОНТИНУЇТЕТ, -у, ч. 1. юр. Правова наступність. // Теорія у міжнародному праві про безперервність держави як суб'єкта міжнародного права і безперервності міжнародних державних зобов'язань; e цьому полягає відмінність від поняття «правонаступництво», коли одна держава бере на себе міжнародні права та зобов'язання іншого; принцип континуїтету спрацьовує в разі кардинальних політичних змін у державі – революція і зміна державного режиму, розпад держави. ** Теорія континуїтету – вчення, згідно з яким правосуб'єктність держави є ідентичною незалежно від будь-яких внутрішніх змін. 2. книжн. Неперервність, послідовність у розвитку, перебігу чого-небудь. Політика континуїтету. 3. Правило парламентської процедури, згідно з яким, якщо законопроект не затверджений до кінця тієї сесії парламенту, на якій його було внесено, його розгляд повинен бути відновленим на наступній сесії, тобто закінчення сесії лише призупиняє, а не зупиняє законодавчий процес; прот. дисконтинуїтет.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | континуїтет | континуїтети |
Родовий | континуїтету | континуїтетів |
Давальний | континуїтетові, континуїтету | континуїтетам |
Знахідний | континуїтет | континуїтети |
Орудний | континуїтетом | континуїтетами |
Місцевий | на/у континуїтеті | на/у континуїтетах |
Кличний | континуїтете | континуїтети |