конторка
КОНТОРКА, и, ж. 1. Зменш. до контора. Він з'явився в точно визначений час до своєї конторки (Хор., Місто.., 1962, 109); Ми зустрілися з ним у бригадній конторці (Роб. газ., 5.VІ 1966, 3).
2. Високий письмовий стіл з похилою поверхнею й шухлядами, за яким працюють стоячи. На конторках, на полицях.. лежали цілі штуки усякої матерії (Н.-Лев., II, 1956, 44); Крім круглого стола.. та невеличкої конторки, тут не було меблів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конторка | конторки |
Родовий | конторки | конторок |
Давальний | конторці | конторкам |
Знахідний | конторку | конторки |
Орудний | конторкою | конторками |
Місцевий | на/у конторці | на/у конторках |
Кличний | конторко | конторки |