конус
КОНУС, а, ч. Геометричне тіло, що утворюється обертанням прямокутного трикутника навколо одного з катетів. - В голові так і миготить: периметр, трикутник, гіпотенуза, конус... (Донч., V, 1957, 436); // Те, що нагадує таке геометричне тіло. Поміж узгір [узгір'їв] .. Піднісся конус голої гори (Бажан, Вибр., 1940, 184); Дерев'яні дахи гострими конусами височіли над хатами (Жур., Вечір.., 1958, 276).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конус | конуси |
Родовий | конуса | конусів |
Давальний | конусові, конусу | конусам |
Знахідний | конус | конуси |
Орудний | конусом | конусами |
Місцевий | на/у конусі | на/у конусах |
Кличний | конусе | конуси |