копійчина
КОПІЙЧИНА, и, ж., розм. Те саме, що копійка. Микитка виканючив швидко три копійчини (Григ., Вибр., 1959, 413); - Я кинув службу, продав свій апарат, дорогу панську одіж, склав якусь копійчину і рушив на село (Коцюб., І, 1955, 260); До революції в їхньому селі добре жилося тільки куркулям. Бідняки літо й зиму тільки й думали про те, де б заробити копійчину (Панч, В дорозі, 1959, 241).
@ Влетіти в [добру] копійчину - те саме, що Влетіти в [добру] копійку (див. копійка). - Ну й понавиписували ж отаких машин [екскаваторів]! Мабуть, у добру копійчину влетіло (Коцюба, Нові береги, 1959, 85); Збивати копійчину див. збивати; Не мати за душею ні копійчини - те саме, що Ні (і) [щербатої, зламаної, ламаної] копійки нема (не було) за душею (див. копійка). - Ви ж казали, що не маєте за душею ні копійчини,- в'їв батько.- Для вас витрушу останнє,- розщедрився дядечко (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | копійчина | копійчини |
Родовий | копійчини | копійчин |
Давальний | копійчині | копійчинам |
Знахідний | копійчину | копійчини |
Орудний | копійчиною | копійчинами |
Місцевий | на/у копійчині | на/у копійчинах |
Кличний | копійчино | копійчини |