кордон
КОРДОН, у, ч. 1. Межа, що розділяє території держав. - Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? - Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Коцюб., І, 1955, 365); Розвалилася панська Польща, зник назавжди ненависний кордон на Збручі (Козл., Сонце.., 1957, 108); Південні кордони України на великому протязі омиваються Азовським і Чорним морями (Наука.., 7, 1956, 13); // Межа між чим-небудь. Річка Сугаклей.. була кордоном поміж двома районами (Ю. Янов., II, 1954, 154); Етнічні кордони.
За кордон - до чужоземної держави. - Князь Костянтин надумав вирядити мене за кордон як найкращого учня (Тулуб, Людолови, І, 1957, 70); За кордоном - у якій-небудь чужоземній державі; не в межах своєї держави. Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном (Коцюб., III, 1956, 363); З-за кордону - з чужоземної держави. Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли (Щог., Поезії, 1958, 369).
2. рідко. Прикордонна або інша військова сторожа. Тим часом Василь, проскочивши крізь москальський кордон, кинувся прямо у горниці (Мирний, IV, 1955, 197).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кордон | кордони |
Родовий | кордону | кордонів |
Давальний | кордонові, кордону | кордонам |
Знахідний | кордон | кордони |
Орудний | кордоном | кордонами |
Місцевий | на/у кордоні | на/у кордонах |
Кличний | кордоне | кордони |