коронний
КОРОННИЙ, а, е. 1. Прикм. до корона 1. Коронна прикраса.
2. Стос. до корони (у 2 знач.); державний, урядовий. Королева.. увічнювала свою коронну власність покордонною фортецею (Ле, Право.., 1957, 194); Звістку про те, що Потоцький стягає проти нього [Довбуша] коронне військо, він сприйняв зовсім не так безжурно, як хотів показати товаришам (Гжицький, Опришки, 1962, 138).
Коронний гетьман, іст.- гетьман, якого призначав сам король. На канапі.. лежить.. сам гетьман коронний - Потоцький, син старого Миколи Потоцького, що завершив сумно під Корсунем свою бойову славу (Стар., Облога.., 1961, 23); Коронний суд, іст.- суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх. [Дрейсігер:] Того чоловіка конечне треба під коронний суд віддати (Л. Укр., IV, 1954, 237).
3. Найкращий, найбільш удалий (звичайно про роль, номер і т. ін. у репертуарі артиста). Він передивився.. усі її [актриси] давніші портрети «в коронних ролях» і в «бойових» убраннях (Л. Укр., III, 1952, 696); Нетерпляче чекав [Роман]: коли ж вона, нарешті, заспіває свою коронну, як йому здавалося, пісню про Романа і Марусю? (Минко, Ясні зорі, 1951, 190); Я вирішив продемонструвати свій.. коронний номер (Сміл., Сашко, 1954, 262).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | коронний | коронна | коронне | коронні |
Родовий | коронного | коронної | коронного | коронних |
Давальний | коронному | коронній | коронному | коронним |
Знахідний | коронний, коронного | коронну | коронне | коронні, коронних |
Орудний | коронним | коронною | коронним | коронними |
Місцевий | на/у коронному, короннім | на/у коронній | на/у коронному, короннім | на/у коронних |