кортіти
КОРТІТИ, тить, недок., безос., кому, кого, з інфін. і без додатка, розм. Дуже хотітися, бажатися; тягти до чогось. Кому кортить, тому й болить (Номис, 1864, № 9754); Кортіло сердешного забалакать до дівчини, та з чого почати? (Свидн., Люборацькі, 1955, 139); От якось-то й одважилось [щеня] вхопить Шматок м'ясця, щоб не кортіло (Гл., Вибр., 1957, 57); Уже довідалися вони.. про всі подробиці, які їм кортіло знати (Дн. Чайка, Тв., 1960, 76); [Кривоніс:] Люблю я з люлькою у бій іти. Коли рубнув, тоді і потягнув, інколи так кортить ще потягнути, але стримую себе (Корн., І, 1955, 247).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | корчу | кортимо |
2 особа | кортиш | кортите |
3 особа | кортить | кортять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кортітиму | кортітимемо |
2 особа | кортітимеш | кортітимете |
3 особа | кортітиме | кортітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кортів | кортіли |
Жіночий рід | кортіла | |
Середній рід | кортіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кортімо | |
2 особа | корти | кортіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кортячи | |
Минулий час | кортівши |