крадіжка
КРАДІЖКА, и, ж. 1. Те саме, що крадіж. Пшептинський.. кричав, совався до їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (Н.-Лев., І, 1956, 214); Суд.. визнав Явдоху.. винною в крадіжці зерна з громадського гамазею (Донч., III, 1956, 14).
2. Украдені речі. Безневинних б'ють, а він собі нишком крадіжку поживе та й сміється потайно (Мирний, І, 1949, 262); - Витрусили крадіжку, а вона, бач, ще й невинна! - викрикувала кума (Л. Янов., І, 1959, 48).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крадіжка | крадіжки |
Родовий | крадіжки | крадіжок |
Давальний | крадіжці | крадіжкам |
Знахідний | крадіжку | крадіжки |
Орудний | крадіжкою | крадіжками |
Місцевий | на/у крадіжці | на/у крадіжках |
Кличний | крадіжко | крадіжки |