крайнощі
КРАЙНОЩІ, ів, мн. 1. Надмірність у якійсь дії, діяльності, у вчинках, а також найвищий ступінь вияву певних поглядів, переконань тощо. Треба зображати [героїв праці ] красивими і натхненними, не допускати крайнощів натуралістичного копіювання дійсності (Криж., М. Рильський, 1960, 144).
@ Вдаватися (вдатися, доходити, дійти і т. ін. ) до крайнощів; Впадати (впасти) в крайнощі - виявляти надмірність, перебирати міру в чомусь. До крайнощів, як то кажуть, не дійшло. Але.. наші хлопці не одмовили собі в приємності побешкетувати з радощів (Ю. Янов., II, 1954, 23).
2. перен. Те саме, що крайність 2. Переходити в дискусії з одних крайнощів в інші.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крайнощі | |
Родовий | крайнощів | |
Давальний | крайнощам | |
Знахідний | крайнощі | |
Орудний | крайнощами | |
Місцевий | на/у крайнощах | |
Кличний | крайнощі |