крайність
КРАЙНІСТЬ, ності, ж. 1. Те саме, що крайнощі 1; надмірність. Він покличе його листом на поєдинок, тільки лист той мусить пройти перше через Антонінині руки - і вона не допустить до крайності ні в той, ні в другий бік (Коцюб., І, 1955, 409); - Для вас подвиг - це риск, якась крайність (Ткач, Моряки, 1948, 72); Крайність заходів.
@ Вдаватися (вдатися) до крайності; Впадати (впасти) в крайність - те саме, що Вдаватися (вдатися, доходити, дійти і т. ін. ) до крайнощів (див. крайнощі). Не можна вдаватись і до іншої крайності - запізнюватись із збиранням кукурудзи (Рад. Укр., 22.VIII 1958, 1).
2. перен. Про що-небудь зовсім не схоже на все інше, протилежне іншому. Відносна форма вартості і еквівалентна форма - це співвідносні неподільні моменти, які взаємно один одного обумовлюють, але водночас вони є і крайності (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 54).
3. розм. Дуже велика потреба, крайня необхідність. Їхати з ними учителькою.. рішитись не могла б без великої крайності (Л. Укр., V, 1956, 245); Коли.. тобі крайність у мене служити, то я вже.. найму тебе (Л. Янов., І, 1959, 276).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крайність | крайності |
Родовий | крайності, крайности | крайностей |
Давальний | крайності | крайностям |
Знахідний | крайність | крайності |
Орудний | крайністю | крайностями |
Місцевий | на/у крайності | на/у крайностях |
Кличний | крайносте | крайності |