крайовий
КРАЙОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до край1 4-6. [Дрейсігер:] Треба щось почати для рятунку нашого крайового промислу від повної згуби (Л. Укр., IV, 1954, 240); Крайова конференція.
2. спец. Який міститься на краю чогось. Збирають крайові віночки квіток [волошки синьої].., вириваючи їх з кошиків (Лікар, рослини.., 1958, 157); Каміння по краях льодовика утворює так звані крайові морени (Фіз. геогр., 5, 1956, 117).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | крайовий | крайова | крайове | крайові |
Родовий | крайового | крайової | крайового | крайових |
Давальний | крайовому | крайовій | крайовому | крайовим |
Знахідний | крайовий, крайового | крайову | крайове | крайові, крайових |
Орудний | крайовим | крайовою | крайовим | крайовими |
Місцевий | на/у крайовому, крайовім | на/у крайовій | на/у крайовому, крайовім | на/у крайових |