кремінний
КРЕМІННИЙ, а, е. 1. Який утворився з кременю завдяки природним умовам; кам'яний (у 1 знач.). Ой там за горою та за кремінною Не по правді жиє чоловік з жоною (Фр., IX, 1952, 93); // Зробл. з кременю. В неї [царівни] зуби міцніші від зубців кремінних в серпочка (Л. Укр., IV, 1954, 277); Давид виймає з кишені обкусаний кремінний наконечник стріли (Стельмах, І, 1962, 127).
2. Те саме, що кременистий 1,2. Ой, вихожу сам я на дорогу, Шлях кремінний сріблом криє мла (Стар., Вибр., 1959, 90); - Це кварцит. Оце й є він та кремінна порода, що має в собі чимало заліза, - проказав Огей (Досв., Вибр., 1959, 347).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кремінний | кремінна | кремінне | кремінні |
Родовий | кремінного | кремінної | кремінного | кремінних |
Давальний | кремінному | кремінній | кремінному | кремінним |
Знахідний | кремінний, кремінного | кремінну | кремінне | кремінні, кремінних |
Орудний | кремінним | кремінною | кремінним | кремінними |
Місцевий | на/у кремінному, креміннім | на/у кремінній | на/у кремінному, креміннім | на/у кремінних |