крихітний
КРИХІТНИЙ, а, е, розм. Дуже маленький; малесенький. Входить [М. Щорс], хитаючись, в крихіт ну кімнатку і оглядається навколо (Довж., І, 1958, 184); Придорожні берези струшували з крихітних сонних бруньок холодну росу (Стельмах, II, 1962, 250); Мишеня поблискує крихітними вугликами очиць (Руд., Остання шабля, 1959, 159).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | крихітний | крихітна | крихітне | крихітні |
Родовий | крихітного | крихітної | крихітного | крихітних |
Давальний | крихітному | крихітній | крихітному | крихітним |
Знахідний | крихітний, крихітного | крихітну | крихітне | крихітні, крихітних |
Орудний | крихітним | крихітною | крихітним | крихітними |
Місцевий | на/у крихітному, крихітнім | на/у крихітній | на/у крихітному, крихітнім | на/у крихітних |