круть
КРУТЬ, присудк. сл., розм. Уживається як присудок за знач. крутнути і крутнутися. Повибігали якісь панночки..; повертілись перед очима, та й круть за двері! (Вовчок, І, 1955, 75); - Побачила нас [хазяйська дочка] і - круть у хату (Тют., Вир, 1964, 168).
@ Ні круть ні (ані) верть - про безвихідне, тяжке становище. Розкажи [ластівочко]: чи й там, як тута, Пекло скрізь- ні верть ні круть (Граб., І, 1959, 327); Тут не зарадиш: ні круть ані верть (Павл., Бистрина,, 1959, 106); Хоч (чи) круть, хоч (чи) верть - що не роби, нічого не вдієш. Руба поставив [Тарас] питання: «Хочеш за мене заміх: чи ні?» .. Отут мені, хоч круть, хоч верть (Мур., Жила.. вдова, 1960, 71).