кручення
КРУЧЕННЯ, я, с. 1. тільки одн., рідко. Те саме, що крутіння.
2. техн. Вид деформації матеріалів, під час якої нерівномірно зміщуються окремі точки деталі від її поздовжньої осі. Деформація кручення виникає тоді, коли тіло закручується навколо своєї поздовжньої осі. Такої деформації зазнають більшість обертових деталей та інструментів: вали, свердла, викрутки (Фрез. справа, 1957, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кручення | кручення |
Родовий | кручення | кручень |
Давальний | крученню | крученням |
Знахідний | кручення | кручення |
Орудний | крученням | крученнями |
Місцевий | на/у крученні | на/у крученнях |
Кличний | кручення | кручення |