крушити
КРУШИТИ, крушу, крушиш, недок., перех. 1. розм., рідко. Те саме, що трощити 1; розбивати вщент. Чавун і свинець пронизували з шкваром ряди, крушили кістки (Стар., Облога.., 1961, 36); Кинулись [козаки] крушити на дрізки три шибениці (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 167).
2. також без додатка, заст., нар.-поет. Журити, мучити. Смутно, страх як смутно було,.. і хоч смуток крушить, а таки скарб.. маємо (Вовчок, І, 1955, 300); Не діло мене крушило, а туга насердна... (Барв., Опов.., 1902, 119).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крушу | крушимо |
2 особа | крушиш | крушите |
3 особа | крушить | крушать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крушитиму | крушитимемо |
2 особа | крушитимеш | крушитимете |
3 особа | крушитиме | крушитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | крушив | крушили |
Жіночий рід | крушила | |
Середній рід | крушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | крушімо | |
2 особа | круши | крушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | крушачи | |
Минулий час | крушивши |