крівця
КРІВЦЯ, і, ж., нар.-поет. Пестл. до кров 1. Людська крівця не водиця, розливати не годиться (Номис, 1864, № 1283); Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий... (Кос., Новели, 1962, 9); * У порівн. [Русалка Польова:] Мак мій жаром червонів, а тепер він почорнів, наче крівця пролилася, в борозенці запеклася... (Л. Укр., III, 1952, 232).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крівця | крівці |
Родовий | крівці | крівць |
Давальний | крівці | крівцям |
Знахідний | крівцю | крівці |
Орудний | крівцею | крівцями |
Місцевий | на/у крівці | на/у крівцях |
Кличний | крівце | крівці |