кування
КУВАННЯ1, я, с. Дія за знач. кувати1. Не чув [Андрій] того кування заліза в залізо, пекельної кузні, що все перекувати хотіла в ніщо (Коцюб., II, 1955, 91); Прикинув [Іванко] оком - добре залізо, у куванні тягуче (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 198); Кування деталей. Кування коней.
КУВАННЯ2, я, с. Дія за знач. кувати2 та звуки, утворювані цією дією. Може, чую сьогодні востаннє у тополях кування зозулі (Гонч., Вибр., 1959, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кування | кування |
Родовий | кування | кувань |
Давальний | куванню | куванням |
Знахідний | кування | кування |
Орудний | куванням | куваннями |
Місцевий | на/у куванні | на/у куваннях |
Кличний | кування | кування |