кукурікати
КУКУРІКАТИ, кукурікаю, кукурікаєш і рідко кукурічу, кукурічеш, недок. 1. Видавати звуки «кукуріку» (про півня). А ну вставай, чоловіче, третій півень кукуріче (Укр.. присл.., 1955, 103); Вражий півень, як живий - тільки не дзюбне! Прокинусь - в уха кукурікає (Вовчок, VI, 1956, 293); Кукурікає півень, злетівши на паркан, нагадуючи людям, що пора вставати (Минко, Повна чаша, 1950, 50).
2. перен., розм. Не маючи іншого виходу, перебувати десь, очікуючи кращих обставин, умов. Одного разу вівчарками зацькував [Густав Софію], на кам'яну бабу загнав - мусила з годину там кукурікати... (Гончар, Таврія, 1952, 328); Рольф за давньою звичкою мерщій поставив носок чобота у щілинку між дверима й порогом. А то ще роздумає й хряпне дверима перед самісіньким носом. Кукурікай тоді (Загреб., Європа 45, 1959 231
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кукурікаю | кукурікаємо |
2 особа | кукурікаєш | кукурікаєте |
3 особа | кукурікає | кукурікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кукурікатиму | кукурікатимемо |
2 особа | кукурікатимеш | кукурікатимете |
3 особа | кукурікатиме | кукурікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кукурікав | кукурікали |
Жіночий рід | кукурікала | |
Середній рід | кукурікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кукурікаймо | |
2 особа | кукурікай | кукурікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кукурікаючи | |
Минулий час | кукурікавши |