кулачний
КУЛАЧНИЙ, а, е. У якому застосовується сила кулака (у 1 знач.). Бачачи, що кошовому загрожує велика небезпека, група тверезих кинулась навперейми п'яним. Почався кулачний бій (Довж., І, 1958, 232); Якийсь прикажчик, мабуть, великий аматор кулачних розваг, вдерся й собі в гущу тих, що бились (Добр., Ол. солдатики, 1961, 118).
Кулачне право - свавілля, панування грубої сили. - Годі, годі! - огризнувся на нього міліціонер. - Будеш тут кулачне право встановлювати. Веди його (Мик., II, 1957, 346).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кулачний | кулачна | кулачне | кулачні |
Родовий | кулачного | кулачної | кулачного | кулачних |
Давальний | кулачному | кулачній | кулачному | кулачним |
Знахідний | кулачний, кулачного | кулачну | кулачне | кулачні, кулачних |
Орудний | кулачним | кулачною | кулачним | кулачними |
Місцевий | на/у кулачному, кулачнім | на/у кулачній | на/у кулачному, кулачнім | на/у кулачних |