кульмінація
КУЛЬМІНАЦІЯ, ї, ж. 1. астр. Проходження світила через небесний меридіан.
2. перен. Найвище напруження, піднесення у розвитку чого-небудь. Може, інстинктивно відчуваючи історичну перспективу, поет опреділяє [визначає] момент кульмінації в розвитку національної революції (Еллан, II, 1958, 93); Коли мелодія досягла найвищого свого зльоту, кульмінації, здалося, ніби мене хтось схопив за руку і сказав: «Ходім!» (Збан., Малин, дзвін, 1958, 274).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кульмінація | кульмінації |
Родовий | кульмінації | кульмінацій |
Давальний | кульмінації | кульмінаціям |
Знахідний | кульмінацію | кульмінації |
Орудний | кульмінацією | кульмінаціями |
Місцевий | на/у кульмінації | на/у кульмінаціях |
Кличний | кульмінаціє | кульмінації |