кульок
КУЛЬОК, лька, ч., мн. кульки, кульків. Те саме, що кулик. До часу мужиків ледачий пан мордує,- Колись до їх усіх смерть в гості примандрує, .. Не гляне, чи то їх кульками хата вшита. Чи, може, дереном земляночка накрита (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45); Після закінчення учбового кварталу Андрій приніс кулька з цукерками і печивом (Стельмах, На.. землі, 1949, 370); Заруба глухо кашлянув, одразу уявивши собі, як сотні жінок бредуть ланом кукурудзи, струшують у паперові кульки пилок (Кучер, Трудна любов, 1960, 556).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кульок | кульки |
Родовий | кулька | кульків |
Давальний | кулькові, кульку | кулькам |
Знахідний | кульок | кульки |
Орудний | кульком | кульками |
Місцевий | на/у кульку | на/у кульках |
Кличний | кульку | кульки |
кулька
КУЛЬКА, и, ж.; мн. кульки, кульок. 1. Зменш. до куля1 2; маленька куля. Більша частина товариства сиділа мовчки з похиленими головами або, крутячи кульки з хліба, трохи нетерпеливо поглядала на промовця (Фр., VI, 1951, 212); Розплющив [Матюха] очі заспані - над головою кульки блискучі ліжка, від стіни килим і черевичок голубий із жовтим, гарусний,- Лізина робота (Головко, II, 1957, 42); * У порівн. Біжить Айше, як золота кулька, й червоні кіски женуться за нею, немов проміння (Коцюб., II, 1955, 159).
2. Зменш. до куля1 3. Ой свиснула кулька, Не злилася, А газдиня кров'ю Залилася (Фр., XIII, 1954, 387); Прокіпчук зупинився серед загону і свої.. очі здержав [затримав] на непомітній могилці із низьким хрестиком.- Спиш, братчику, а ми по тобі сіємо жита.. Бацнула кулька в голову - і впав (Ірчан, II, 1958, 83).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кулька | кульки |
Родовий | кульки | кульок |
Давальний | кульці | кулькам |
Знахідний | кульку | кульки |
Орудний | кулькою | кульками |
Місцевий | на/у кульці | на/у кульках |
Кличний | кулько | кульки |