культивування
КУЛЬТИВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. культивувати 2, 3. Він обіцяв показати інтересні досліди над щепленням рослин і культивуванням різноманітних тварин (Смолич, І, 1958, 77); Культивування цієї [церковнослов'янської] для східних слов'ян XIV- XV ст. вже цілком штучної, препарованої мови вимагало такого довголітнього навчання і такої суворої, по-своєму досконалої школи, якої вже не могло бути в країні (Пит. походж. укр. мови, 1956, 31).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | культивування | культивування |
Родовий | культивування | культивувань |
Давальний | культивуванню | культивуванням |
Знахідний | культивування | культивування |
Орудний | культивуванням | культивуваннями |
Місцевий | на/у культивуванні | на/у культивуваннях |
Кличний | культивування | культивування |