куманець
КУМАНЕЦЬ, нця, ч. Керамічна фігурна посудина для спиртних напоїв, що використовується тепер здебільшого як прикраса. Яснопільський дячок Діонісій, вихиливши, щоправда, перед тим куманець медку, присягався, що на власні вуха чув, як у ніч під Новий рік півень тричі заспівав... (Рибак, Помилка.., 1956, 10); На нижніх полицях стояли тісними рядками книжки, на горішніх - безліч різних череп'яних виробів: кухлики, карафки, глечики, ведмедики та куманці, ясно помальовані або розписані візерунками українського народного орнаменту (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 256).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | куманець | куманці |
Родовий | куманця | куманців |
Давальний | куманцеві, куманцю | куманцям |
Знахідний | куманець | куманці |
Орудний | куманцем | куманцями |
Місцевий | на/у куманці | на/у куманцях |
Кличний | куманцю | куманці |