курка
КУРКА, и, ж. 1. Свійська птиця, яку розводять на м'ясо і для одержання яєць; самка півня. В баби було на хазяйстві четверо овець, три курки та півень (Н.-Лев., III, 1956, 323); Курка рябенька, мов знести хотіла, бочком заглядала в шапку (Тич., І, 1957, 248); * У порівн. Невістка заслала стіл білою скатеркою.., бігає по хаті, як курка з яйцем (Н.-Лев., II, 1956, 25); //М'ясо цієї птиці. Мати постаралася наїдками: вона зготувала юшку з куркою (Мирний, IV, 1955, 144).
@ Курка лапою загребе - те саме, що [І] кури загребуть (див. кури); Курці на сміх - те саме, що Курям на сміх (див. кури); Співцям про це сказать я мушу. Щоб курці не співать на сміх, заглянь, поет, в свою ти душу (Сос., Поезія.., 1961, 6); Курці ніде клюнути - дуже тісно, немає вільного місця. Збив [пан] мене - курці ніде клюнути!.. (Мирний, III, 1954, 164); Мокра курка - про жалюгідну на вигляд або безвольну, нерішучу людину. [Катерина:] Така дівчина була [Джульєтта], а ти мокра курка (Корн., І, 1955, 307); Сліпа курка - про людину, що погано бачить або короткозору (у 1 знач.). Як курка лапою - про що-небудь виконуване, виконане незграбно, неакуратно. Оце книжки, а оце я так пишу - дивіться, гарно? Як курка лапою все одно (Ю. Янов., V, 1959, 160); Взяла Катерина граблі з залізними зубками, латку озимого жита заволочила, загребла, як курка лапою... (Чорн., Визвол. земля, 1959, 206).
2. Страва з курячого м'яса. Сіли за полудень... Печена курка й пироги пощезали з тарілок (Н.-Лев., III, 1956,26).
3. спец. Загальна назва птахів родини курячих. Звершає на себе увагу своїм чудовим синьо-фіолетовим забарвленням характерний птах Нової Зеландії султанська курка.., що також належить до нелітаючих птахів (Посібник з зоогеогр., 1956, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | курка | курки |
Родовий | курки | курок |
Давальний | курці | куркам |
Знахідний | курку | курок |
Орудний | куркою | курками |
Місцевий | на/у курці | на/у курках |
Кличний | курко | курки |
курок
КУРОК, рка, ч. Частина ударного механізму в ручній вогнепальній зброї. Кармелюк виймає пістолет, оглядає його, цокає курком (Вас., III, 1960, 449); // розм. Спусковий гачок, натискуючи на який цей механізм приводять у дію. Палець ліг на курок... (Сос., І, 1957, 426).
Зводити (звести) курок - приводити курок у положення готовності до пострілу. Замфір врешті зважується, піднімає рушницю, зводить курок 1... кидає її у рів, далеко від себе (Коцюб., І, 1955, 216); У руці в Матюхи хрупнув наган - то він курок звів (Головко, II, 1957, 146); Спускати (спустити) курок - стріляти. [Маша:] Другим [оком] дивись на мушку. Припини дихання і враз спускай курок (Мик., І, 1957, 244); Іван Силович навів дуло рушниці просто Литці в праве рамено і рвучко спустив курок (Епік, Тв., 1958, 312).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | курок | курки |
Родовий | курка | курків |
Давальний | куркові, курку | куркам |
Знахідний | курок | курки |
Орудний | курком | курками |
Місцевий | на/у курку | на/у курках |
Кличний | курку | курки |