кусник
КУСНИК, а, ч. Зменш. до кусень. Я слідив [стежив] за кождим куснем вугля, як він, зразу чорний, облитий синявим огником, поволі червонів, а далі білів, розпадався на кусники (Фр., IV, 1950, 464); Спокійно повів бровою Павло й поклав їй на тарілку маленький кусник риби (Кучер, Трудна любов, 1960, 172); Іван мав хатчину та кусник городця, жінку, корову та п'ятеро дітей (Март., Тв., 1954, 227); Діти сумно дивилися на труну, покриту кусником домашнього полотна (Кобр., Вибр., 1954, 154).
@ Кусник хліба - те саме, що Шматок хліба (див. шматок). - Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кусник | кусники |
Родовий | кусника | кусників |
Давальний | кусникові, куснику | кусникам |
Знахідний | кусник | кусники |
Орудний | кусником | кусниками |
Місцевий | на/у куснику | на/у кусниках |
Кличний | куснику | кусники |