кухлик
КУХЛИК, а, ч. Зменш. до кухоль. - Сів на лавці та й попросив напиться. Принесли кухлик, ледве проковтнув,- так мені горло здавило (Стор., І, 1957, 216); Сам господар.., звільнившись з варти біля казарми, змерзлий сидів біля грубки, сьорбав із кухлика чай (Головко, II, 1957, 526); Писар, кахикаючи над останньою молошною кашею, що доїдав, та поглядаючи на кухлик тернівки, знай усами підморгує (Кв.-Осн., II, 1956, 265); Він поїхав по вина, брав щонайдорожчі, щонайстаріші і горілки усякої.. у пляшках і ведмедях, у кухликах і графинах (Мирний, III, 1954, 285).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кухлик | кухлики |
Родовий | кухлика | кухликів |
Давальний | кухликові, кухлику | кухликам |
Знахідний | кухлик | кухлики |
Орудний | кухликом | кухликами |
Місцевий | на/у кухлику | на/у кухликах |
Кличний | кухлику | кухлики |