кучерський
КУЧЕРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до кучер1; // Належний кучерові. Біля нього сидів напочіпки, ніби шукаючи компанії, якийсь молодий парубок у кучерській шляпі (Ільч., Серце жде, 1939, 150); // у знач. ім. кучерська, кої, ж. Кімната для кучерів у поміщицькому маєтку. Постукав у віконце кучерської І наказав - наказ в житті останній! - Щоб коней потихеньку запрягли В родинну бричку... (Рильський, III, 1961, 149).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кучерський | кучерська | кучерське | кучерські |
Родовий | кучерського | кучерської | кучерського | кучерських |
Давальний | кучерському | кучерській | кучерському | кучерським |
Знахідний | кучерський, кучерського | кучерську | кучерське | кучерські, кучерських |
Орудний | кучерським | кучерською | кучерським | кучерськими |
Місцевий | на/у кучерському, кучерськім | на/у кучерській | на/у кучерському, кучерськім | на/у кучерських |