кушнір
КУШНІР, а, ч. Фахівець, що вичиняє хутро із шкури та шиє хутряні вироби. Взяв мене батько од череди й почав вчити кравцювать. Він, бач, був кравцем і кушніром (Н.-Лев., І, 1956, 55); Зажила собі великої слави дивовижно гарна робота гуцульських кушнірів, Це вони шиють напрочуд гарне вбрання - кептари (Мас., Під небом.., 1961, 131).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кушнір | кушніри |
Родовий | кушніра | кушнірів |
Давальний | кушнірові, кушніру | кушнірам |
Знахідний | кушніра | кушнірів |
Орудний | кушніром | кушнірами |
Місцевий | на/у кушнірі, кушнірові | на/у кушнірах |
Кличний | кушніре | кушніри |