ківорій
КІВОРІЙ, -я, ч. 1. У християнських храмах – дарохранильниця, яку встановлюють під сінню. 2. У християнській церкві – надбудова, балдахін на чотирьох колонах над престолом, влаштований над вівтарем або царським місцем; до ківорія кріпилися двері чи занавіси, що закривали престол в проміжках між службами; з'являється в IV–VI століттях; у іконопису зображення ківорія символізує вівтар; особливо часто така надбудова над вівтарем зустрічається в церквах Італії; вже у ранньохристиянських базиліках було його призначенням виділити і захистити вівтар, який стояв на могилі мучеників; тут також зберігався між богослужіннями і освячений хліб; цимборій.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ківорій | ківорії |
Родовий | ківорія | ківоріїв |
Давальний | ківорієві, ківорію | ківоріям |
Знахідний | ківорій | ківорії |
Орудний | ківорієм | ківоріями |
Місцевий | на/у ківорії | на/у ківоріях |
Кличний | ківорію | ківорії |