лафа
ЛАФА, и, ж., фам. Пожива, користь, вигода. Цілий повітовий уряд, окрім казначея [скарбника], окружного, поштмейстера, стряпчого ("царевого ока!") та станових,- був панський виборний... Лафа була! (Мирний, І, 1949, 207); // у знач. присудк. сл. Добре, везе (кому-небудь). Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою - в тил, та ще й напередодні наступу! (Смолич, Мир.., 1958, 362).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лафа | лафи |
Родовий | лафи | лаф |
Давальний | лафі | лафам |
Знахідний | лафу | лафи |
Орудний | лафою | лафами |
Місцевий | на/у лафі | на/у лафах |
Кличний | лафо | лафи |