лектура
ЛЕКТУРА, и, ж . 1. заст . Посада, заняття лектора-викладача. Я мала охоту більше на лекцію не йти; але хочу пізнати цей тип панночок; хочу довідатися від панни Жолі про її дотеперішню лектуру (У. Кравч., Вибр., 1958, 346).
2. діал. Читання. Господар виймає книжку, і починається лектура... (Коцюб., І, 1955, 173).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лектура | лектури |
Родовий | лектури | лектур |
Давальний | лектурі | лектурам |
Знахідний | лектуру | лектури |
Орудний | лектурою | лектурами |
Місцевий | на/у лектурі | на/у лектурах |
Кличний | лектуро | лектури |