лисніти
ЛИСНІТИ, іє, недок., чим, від чого і без додатка . Блищати своєрідним лиском (про начищену, лаковану, змащену і т. ін. поверхню). Пучку другої руки він смачно присмоктував, бо там колись було сало, а тепер вона тілько лисніла ним (Мирний, І, 1954, 331); За Свиридихою тюпав Сидорчук.. Важко дихав. Упрівав і ввесь аж лиснів від рясного поту (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 140); Поскріб я коней, щоб і порошинки не було, помив їх водою: блищать, аж лисніють (Мур., Бук. повість, 1959, 7); Уже шумлять невидані врожаї, де ковилем лисніла цілина (Сос., Так ніхто.., 1960, 39); // Яскраво відсвічувати, сяяти, блищати. У хатці темно й тихо; в віконечко скрять дві пломенисті зірочки іскрясті з неба голубого і білий сніг лисніє (Вовчок, І, 1955, 300).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лиснію | лисніємо |
2 особа | лиснієш | лиснієте |
3 особа | лисніє | лисніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лиснітиму | лиснітимемо |
2 особа | лиснітимеш | лиснітимете |
3 особа | лиснітиме | лиснітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лиснів | лисніли |
Жіночий рід | лисніла | |
Середній рід | лисніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лисніймо | |
2 особа | лисній | лиснійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лисніючи | |
Минулий час | лиснівши |