лихий
ЛИХИЙ1, а, е. 1. Який чинить лихо, здатний чинити лихо. - Лихі, мабуть, люди ці Книші? - каже Кармель (Вовчок, І, 1955, 350); Декотрі з жінок завидували Хіврі, що в неї свекруха не лиха (Григ., Вибр., 1959, 110); * Образно. Мовчки ждуть козаки... Від лихої руки Не минути цю ніч їм напасті (Манж., Тв., 1955, 81); // у знач. ім. лихий, хого, ч . Чорт; нечиста сила. Сивилла грошики в калитку, Піднявши пелену і свитку, - Ізслизла, мов лихий злигав (Котл., І, 1952, 158).
@ Лихий несе (приніс) кого - те саме, що Лиха година несе (принесла). Аж ось лихий царя несе З законами (Шевч., II, 1953, 351); [Марися:] Хотіла вчора увечері вийти до Миколи, лихий приніс письмоводителя, з ним порались до півночі... (К.-Карий, І, 1960, 343).
2. Який сердиться, лютує; сердитий, лютий (див. лютий1 1). - Облиймо бісову бабу холодною водою, ..може, не буде така палка та лиха (Н.-Лев., II, 1956, 13); - Кажуть, мулла Смаїл лихий на сина, що не хоче сватати Шерфе (Коцюб., II, 1955, 126); І мати вже не пізнавала свого Дмитра - таким він став лихим і впертим (Стельмах, II, 1962, 377); Вона не пішла на квартиру до племінника, бо була лиха на Софію (Дім., Ідол, 1961, 207); // Дуже злий, лютий (про тварин). Згадав він про лихих собак, що проводили його нині вулицею, і зупинився, вагаючись (Коцюб., І,1955, 240); // Який виражає недобрі наміри. Хуса - чоловік середнього віку, дуже чорнявий, кучерявий, кремезний, вираз обличчя у нього не лихий, але владний (Л. Укр., III, 1952, 145); Лихі усмішки ледь-ледь пробились на хліборобських обличчях (Стельмах, Хліб.., 1959, 26).
3. Сповнений лиха, страждання. Ти покинув на родині Мене сиротою; Я.. зріднилась З долею лихою! (Бор., Тв., 1957, 56); Зашуміли гори, забриніли води, Зазнала Лисичка лихої пригоди (Фр., XIII, 1954, 259); // Який несе з собою лихо, страждання. [Марина:] Я певна, що Герцик прибув до нас з лихим заміром... (Кроп., V, 1959, 552); // Недобрий у певному відношенні; поганий. Вона перелякалася так сильно його слів, неначе схоплена на лихім учинку (Коб., III, 1956, 240); Початкуючі диригенти справляються в тактуванні перед дзеркалом, щоб вчасно позбутися лихих навичок (Осн.. диригув., 1960, 191); Іван нагадує собі ту хвилю, коли він привіз раз додому лихі оцінки (Круш., Буденний хліб.., 1960, 106); // Недоброякісний, недостатній і т. ін. Не до стида, як сорочка лиха (Номис, 1864, № 13588); - От умре [Іван]... бідний мій світку!.. Недоїдає... це від лихого харчу... (Март., Тв., 1954, 39); // Пройнятий чимось недобрим (про слово, вислів і т. ін.). - Так, що ж ти проти лихого слова зробиш? (Кв.-Осн., II, 1956, 397); // Дуже тяжкий. Є такі люди, що невиносливі їм лихії муки, справжнє горе (Вовчок, І, 1955, 163); Якось (в бою не без напасті) мені в атаці довелось в лиху біду попасти (Гонч., Вибр., 1959, 147); // у знач. ім. лихе, хого, с. Що-небудь погане, недобре. Не зробив я, і не думав я, отамане, батьку мій, кому-небудь лихого, а терплю горе і бог знав за що (Шевч., VI, 1957, 83); Гості, ніби спіймані на лихому, замовкли і ніяково відвели очі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 45).
@ Лиха (важка, тяжка) година: а) тяжкий час; горе, нещастя. В грудях билось єдине жадання: Щоб тебе не спіткало страждання, Щоб минула година лиха (Граб., І, 1959, 264); Оце було коли не з добра, а з лихої години заведеш пісню, то зараз і репетує: - Не квили! (Барв., Опов.., 1902, 4); б) Уживається як лайливий вислів. - А бери її лиха година! Сидить, як ідол, ..у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 51); 91/2 год. ранку. - І яка лиха година там стукає? (Вишня, І, 1956, 224); Лиха година несе (принесла) кого - про прихід кого-небудь небажаного. Думки мої вриваються, я весь насторожуюсь.. Не інакше, як офіцера несе сюди лиха година (Кол., На фронті.., 1959, 126); Лиха личина - уживається як лайливий вислів. Наче на лиху личину принесло (Номис, 1864, № 5109); [Личак:] А я, розумієш, так думаю: Загуба чи не Загуба, а якась лиха личина в нашій окрузі завелася.., хтось комору запалив (Мам., Тв., 1962, 482); Лихе око див . око1
ЛИХИЙ, а, е. Нестримно, нерозсудливо сміливий. Я буду співать про козаків лихих, Що тільки у січах зазнали утіх (Чумак, Черв. заспів, , ); // Баский (про коней). Він [вітер] мчить на лихих сивогривих конях, виє і стогне (Донч., VI, , ); // у знач. ім. лихий, хого, ч. Баский кінь. - То це до тебе коляса! - каже один Антосьові. - Може, до тебе, то так; а до мене приїде четверня лихих (Свидн., Люборацькі, , ).
@Лихий на їжу - дуже охочий до їжі. - Лихий на їжу [Антон]. Коли б до роботи такий прудкий (Коп., Навколо полум'я, , ).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лихий | лиха | лихе | лихі |
Родовий | лихого | лихої | лихого | лихих |
Давальний | лихому | лихій | лихому | лихим |
Знахідний | лихий, лихого | лиху | лихе | лихі, лихих |
Орудний | лихим | лихою | лихим | лихими |
Місцевий | на/у лихому, лихім | на/у лихій | на/у лихому, лихім | на/у лихих |
лихо
ЛИХО1, а, с. 1. Обставина, подія, що викликає страждання; горе, біда (див . біда1 1). У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Шевч., І, 1963, 336); Від надміру води криничани терпіли часом справжнє лихо (Гончар, Таврія, 1952, 16); - *Образно. Давня приказка каже, що лихо не ходить поодинці, а в парі (Коцюб., І, 1955, 228); * У порівн. Він перехиляється до вікна і побіля церковної огорожі бачить, як саме лихо, тарантас пристава (Стельмах, І, 1962, 591); // у знач. присудк. сл. Важко, погано кому-небудь. Як вдариться ж чумаченько Об поли руками: Доле моя, щастя моє, Лихо мені з вами (Щог., Поезії, 1958, 66); // у знач. виг . Уживається для вираження горя, нещастя і т. ін. Ох лихо ж моє! Хоч би він одвернувся, хоч би не дивився на мене! (Мирний, І, 1954, 78); - Ну, а дома як? Чи все гаразд? - Мотря лежить у сипняку. - Ой, лихо! - забідкався Остап (Головко, II, 1957, 531).
@Давати (дати) лиха закаблукам див. закаблук; До лиха: а) (чого) багато, безліч. [Лев:] Та вже тих сопілок до лиха маєш! (Л. Укр., III, 1952, 194); - Ходженою стежкою людина іде й не озирається, хоч і вибоїн під ногами до лиха (Мур., Бук. повість, 1959, 206); б) уживається як лайливий вислів. Аж на гони старигань Полетів до лиха, Покотився разів п'ять (Рудан., Старий вовк, 1958, 9); Панотче! З радою такою йдіть до лиха! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 194); Доскочити лиха - потрапити в біду. Спати в такій дорозі - не слід, щоб не доскочити лиха (Кол., На фронті.., 1959, 180); Знати (узнати, пізнати і т. ін. ), почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець і т. ін.) лиха; Узнати (пізнати), де лихо живе; Випити [свій, повний] ківш лиха - зазнавати багато горя, страждань, клопоту, неприємностей. - Доведеться вам тут узнати, почому ківш лиха, - ніби про щось звичайне й необхідне ліниво говорив Шухновський (Збан., Малин. дзвін, 1958, 20); - Убити б того ненависного управителя.. - Та й графиню отак, як вона тебе за коси та по підлозі, хай знала б, почім фунт лиха (Рибак, Помилка.., 1956, 121); Як оговталась, обжилася [панночка], то пізнали ми тоді, де воно в світі лихо живе (Вовчок, І, 1955, 109); За коротке своє життя випила дівчина лиха повний ківш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 136); [І] сміх і лихо - одночасно і смішно і сумно. - Увесь тремтить [пан], очі палають.., а з нього так і біжать потьоки... Сміх і лихо!.. (Мирний, III, 1954, 164); Лихо його знає - хто його знає; Лихом торгувати - наживатися на чужому горі, нещасті. Коли хочеш, сину, знать, Де лучче лихом торговать, Іди ти в Січ (Шевч., І, 1951, 277); Лихо приносить (надносить) кого - про прихід кого-небудь небажаного. Аж тут лихо надносить комісара (Март., Тв., 1954, 384); Лихо та й годі - погано. Я випустила Катрю з хати, а сама сіла, щоб сон не хилив, та мені не спалося: лихо та й годі дожидатись було! (Вовчок, І, 1955, 198); Набратися (ковтнути і т. ін. ) лиха; Прийтися з лихом кому: а) пережити горе, нещастя, неприємності. Розкажу вам, якого раз набрався лиха (Стор., І, 1957, 77); б) набідуватися. А що вже мати наплакалась та набралась лиха, то, мабуть, нікому не доводилось так бідувать, як матері (Н.-Лев., II, 1956, 258); Тут прийшлось Бертольду з лихом: Край чужий, ворожі люди (Л. Укр., І, 1951, 376); На лихо кому і без додатка - на жаль, на горе, на біду. Парубок гарний, чепурний, та на лихо хазяйства в його зовсім не було (Гр., І, 1963, 314); На лихо собі був [Нечипір] такий невеличкий (Кв.-Осн., II, 1956, 101); Не обберешся лиха з ким і без додатка - про можливість неприємностей, клопоту і т. ін. Обличчя Сафрона побіліло від хвилювання і прихованої злості на Фесюка: знали ж, кого покликати в чесну кумпанію. Тепер не обберешся лиха з ним (Стельмах, II, 1962, 112); - Ну що його робить? - Сказала Ведмедиха, - Пусти Свиню за стіл, Не обберешся лиха (Іванович, Перебендя.., 1960, 61); Не поминайте (не поминай) лихом; Не згадуйте (не згадуй) лихом - ввічлива форма прощання з ким-небудь. - Не поминай лихом, лейтенанте! - попрощався моряк із своїм і Харкевича благодійником (Голов., Тополя.., 1965, 14); - Прощайте, мамо!.. не згадуйте лихом... (Мирний, І, 1949, 216); Подалі від лиха - порада не займати, не чіпати кого-, чого-небудь, щоб уникнути неприємностей. - Не чіпайте його, хлопці, - подалі від лиха (Стельмах, І, 1962, 51); Сто лих - про великий клопіт, горе, неприємність і т. ін. Тут ржання кінське з тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею. Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Котл., І, 1952, 233); Туди до лиха - вираз незадоволення. [Хуса:] Туди до лиха! От ще біснувата!.. (Л. Укр., III, 1952, 166); Ударяти (ударити, кидати, кинути, бити і т . ін.) лихом об землю - забувати горе, біду; не журитися. Навколо діжі кружляли та вибивали спочатку дружки з боярами, а потім - уся молодь, а там вдарили лихом об землю й старші (Смолич, Мир.., 1958, 59); Воно минеться все, козаче, не журись! Кинь лихом об землю! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 129); Вночі тепер сплю мало, А ледве сліз не ллю, А вдень зо всеї сили Об землю лихом б'ю (Л. Укр., І, 1951, 37); Якого лиха див. який.
2. Що-небудь погане, зле, недобре. Піп людей карає, а сам лихо робить (Номис, 1864, № 7031); А люди тихо Без всякого лихого лиха Царя до ката поведуть (Шевч., II, 1963, 409); - Їй материнства хочеться, дитинку колихати, а тут чорне лихо землю рве (Тют., Вир, 1964, 380).
ЛИХО2, присл. 1. Із злістю, сердито, роздратовано. - Досить! - Гальванеску лихо гримнув і люто визвірився на Сахно (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 102).
2. Недобре, погано. Ступосян.. ніччю трясся від холоду в своїх нужденних, лихо накритих халупках (Фр., VI, 1951, 303); Тепер жию лихо, бо тато загніваний, не дає удержання (Стеф., III, 1954, 47); // у знач. присудк. сл. Поки із ним, при йому, то й нічого, - очі світ бачать; а зостанеться сама - боязко та лихо їй (Вовчок, І, 1955, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лихо | лиха |
Родовий | лиха | лих |
Давальний | лихові, лиху | лихам |
Знахідний | лихо | лиха |
Орудний | лихом | лихами |
Місцевий | на/у лихові, лиху | на/у лихах |
Кличний | лихо | лиха |