локшина
ЛОКШИНА, и, ж. Виріб з прісного пшеничного тіста у вигляді тонких висушених смужок. Макушині наймички аж засіпалися пораючись: та локшину кришить, та вареники ліпить, та курку патрає (Кв.-Осн., II, 1956, 264); Особливо славився ресторан своєю запіканою з локшини з курятиною (Загреб., Європа 45, 1959, 59); // Страва, для приготування якої використано цей виріб. Поїли борщ, Христя достала локшину на молоці... (Мирний, І, 1949, 274); Настя та Устя поставили миски з локшиною та борщем (Л. Янов., І, 1959, 399); * У порівн. Дід і почне кришить татар, як локшину: так голови і валяться (Стор., І, 1957, 97).
@ На локшину кришити (покришити) - сікти, рубати на дрібні частини, шматки. Не признався б, хоч би мене на капусту сікли, на локшину кришили (Вовчок, VI, 1956, 339).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | локшина | локшини |
Родовий | локшини | локшин |
Давальний | локшині | локшинам |
Знахідний | локшину | локшини |
Орудний | локшиною | локшинами |
Місцевий | на/у локшині | на/у локшинах |
Кличний | локшино | локшини |