любісінький
ЛЮБІСІНЬКИЙ1, а, е, розм., рідко. Такий, як і був; однаковісінький. А Лембики, погризшися, уп'ять [знову] Цілісінькі-любісінькі стоять! (Бор., Тв., 1957, 158); На ходу все лапав: не вірилося, що сопілка в нього, та усміхався: - Є, любісінька! Ось у пазусі лежить! (Головко, І, 1957, 131).
@ Любісінький-милісінький - цілком здоровий. Поїхав [Максим], кажуть, кудись на ярмарок любісінький-милісінький, а привезли - ледве дише (Мирний, І, 1949, 390).
ЛЮБІСІНЬКИЙ2, а, е; розм., рідко . Те саме, що будь-який. Вони полюбили його й готові на кожне слово командира в любісіньку мить кинутися туди, куди він накаже (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 35); - А спитай любісінького пана, хоч дідича, а хоч управителя панського чи економа, і всяк тобі з них скаже, хто воно такий опришок Довбуш (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | любісінький | любісінька | любісіньке | любісінькі |
Родовий | любісінького | любісінької | любісінького | любісіньких |
Давальний | любісінькому | любісінькій | любісінькому | любісіньким |
Знахідний | любісінький, любісінького | любісіньку | любісіньке | любісінькі, любісіньких |
Орудний | любісіньким | любісінькою | любісіньким | любісінькими |
Місцевий | на/у любісінькому, любісінькім | на/у любісінькій | на/у любісінькому, любісінькім | на/у любісіньких |