людомор
ЛЮДОМОР, а, ч. , книжн . Той, хто морить, знищує в муках людей. Її [Україну] не взяти змором, ..не обдурить Підступним тим, кривавим людоморам (Забашта, Пісня.., 1961, 35); І казяться, лютують людомори - життя, народів, миру вороги (Гонч., Вибр., 1959, 232); // Уживається як лайливе слово. Брешеш, людоморе! За святую правду-волю Розбойник не стане (Шевч., І, 1951, 338).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | людомор | людомори |
Родовий | людомора | людоморів |
Давальний | людоморові, людомору | людоморам |
Знахідний | людомора | людоморів |
Орудний | людомором | людоморами |
Місцевий | на/у людоморі, людоморові | на/у людоморах |
Кличний | людоморе | людомори |