лютість
ЛЮТІСТЬ, тості, ж. Власт. за знач. лютий1 1 - 3. Нехай ще сильний Батиїв звір, але підбився вже він. Нехай лютує, але народна мудрість говорить: лютість - не ознака могутності (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 487); Обличчю князя найгірш додавало лютості високе чоло з глибокою морщиною між очима (Стор., І, 1957, 371); Староста аж губи закусив із лютості. Коли би так не було більше людей, був би бив Підошву (Март., Тв., 1954, 186); По пустій долині вихр скиглив і бивсь над нею, свистів у річки берегах крутих, тьмив пітьму ночі лютістю своєю (Фр., XIII, 1954, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лютість | лютості |
Родовий | лютості, лютости | лютостей |
Давальний | лютості | лютостям |
Знахідний | лютість | лютості |
Орудний | лютістю | лютостями |
Місцевий | на/у лютості | на/у лютостях |
Кличний | лютосте | лютості |