лякливий
ЛЯКЛИВИЙ, а, е. 1. Який легко лякається, усього боїться. Лякливий Янек Свєнціцький, бідний шляхтич, ..тихо схилився до пана Рогмунда (Тулуб, Людолови, І, 1957,18); // Який виражає страх, боязнь. Владний крик, і клацання затвора, і лякливе лопотіння ніг... (Сос., Так ніхто.., 1960, 25); // Сповнений переляку, страху, побоювання. Йому стало жалко Василини, - таким благальним й лякливим був її погляд (Руд., Остання шабля, 1959, 103); // у знач. ім . лякливий, вого, ч. Той, хто легко лякається, усього боїться. [Гайдар:] Не лякай, більшовики не з лякливих (Корн., II, 1955, 69).
2. Якого легко сполохати; полохливий. Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка (Укр.. присл.., 1955, 213); Обачні дрохви голови звели, В траву хохітви залягли лякливі (Рильський, III, 1961, 68).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лякливий | ляклива | лякливе | лякливі |
Родовий | лякливого | лякливої | лякливого | лякливих |
Давальний | лякливому | лякливій | лякливому | лякливим |
Знахідний | лякливий, лякливого | лякливу | лякливе | лякливі, лякливих |
Орудний | лякливим | лякливою | лякливим | лякливими |
Місцевий | на/у лякливому, лякливім | на/у лякливій | на/у лякливому, лякливім | на/у лякливих |