лячний
ЛЯЧНИЙ, а, е. Який лякає; страшний. І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами, ..усе те обняло її жахом (Коцюб., І, 1955, 279); - У нього очі... Ох, які лячні! Я боюся його зору, мов очей водяника (Оп., Іду.., 1958, 186); // Викликаний переляком. Тебе послухаємось ми, Замовкнуть в серці почування лячні, А станемо правдивими людьми (Граб., І, 1959, 387); Взяв [Арсень] міцніше до рук гвинтівку, щоб не відчувати в них дрібного лячного дрижання (Ле, Мої листи, 1945, 139).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лячний | лячна | лячне | лячні |
Родовий | лячного | лячної | лячного | лячних |
Давальний | лячному | лячній | лячному | лячним |
Знахідний | лячний, лячного | лячну | лячне | лячні, лячних |
Орудний | лячним | лячною | лячним | лячними |
Місцевий | на/у лячному, лячнім | на/у лячній | на/у лячному, лячнім | на/у лячних |