лящання
ЛЯЩАННЯ, я, с. Дія за знач. лящати. Його голос загубився серед лящання й вереску собак (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82); Навперейми одна другій щебетали пташки.. Цьомкання, тиркання, лящання мчалося хвиля за хвилею (Мирний, III, 1954, 314); З лящанням грюкали залізні тарілки буферів (Донч., І, 1956, 194); Сміх був роблений, сухий, з якимись істеричними вилясками. Степан ладен був заткнути їй горло, щоб ущухло оте лящання (Загреб., Спека, 1961, 303).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лящання | лящання |
Родовий | лящання | лящань |
Давальний | лящанню | лящанням |
Знахідний | лящання | лящання |
Орудний | лящанням | лящаннями |
Місцевий | на/у лящанні | на/у лящаннях |
Кличний | лящання | лящання |